Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України Національний Університет “Львівська Політехніка”
Доповідь на тему: “Велика Північна Війна” Львів - 2013 Велика Північна війна. Велика Північна війна була найбільш значною військово-політичною подією XVIII століття, що визначила подальшу долю багатьох європейських країн. Вкрай агресивна політика попередників Карла XII, особливо його діда Карла X Густава, призвела до перетворення Швеції на потужну імперію, яка володіла землями на великій частині узбережжя Балтійського моря. Ствердження абсолютної влади короля та економічний розвиток держави стали головними цілями правління його наступника – Карла XI. В той же час зростало невдоволення жорсткою зовнішньою політикою Швеції з боку багатьох європейських країн. Росія також постраждала від агресивної політики північного сусіда, втративши ще у 1617 році вихід до Балтійського моря – головної європейської транспортної артерії того часу. Після приходу до влади царя Петра I, який зумів подолати всі внутрішні перешкоди і стати одноосібним керманичем Росії, було утворено антишведську коаліцію, до якої увійшли Росія, Польща, Саксонія та Данія. У серпні 1700 року, відразу після підписання мирної угоди між Туреччиною та Росією, остання оголосила війну Швеції. Так почалася Велика Північна війна, що точилася 21 рік. Російські війська поклали в облогу фортецю Нарва, в той час як польсько-саксонські війська рушили на столицю Ліфляндії Ригу. Король Карл XII, незважаючи на свою молодість (у 1700 році йому виповнилося 18 років), був гідним нащадком своїх попередників і мав неабиякий талант полководця. Він вирішив бити своїх супротивників по черзі і почав з Данії. Після несподіваної висадки шведського десанту поблизу Копенгагена та проведення блискавичної військової операції, король Данії і Норвегії Фредерік IV був вимушений підписати мирну угоду, вийти з коаліції та сплатити значну контрибуцію. Після цього Карл XII вирушив зі своєю армією до Риги, зняв ворожу облогу з міста і вже 19 листопада 1700р. наніс поразку російським військам у битві під Нарвою. (карта битви) Вигравши, таким чином, у дебюті, шведський монарх невдовзі припустився серйозної помилки, відмовившись від переслідування російської армії. Замість цього, на довгі шість років він застрягнув у дрібних сутичках з польсько-саксонською армією Августа II. Російський цар тим часом зайнявся реорганізацією армії з метою наблизити її до європейських стандартів. Часу для цього у нього було достатньо. Коли ж у 1706 році Карл XII примусив Августа II зректися трону на користь Станіслава Лещинського, вийти з коаліції і підписати мирну угоду в Альтранштедті, армія Петра I вже перетворилася з хлопчика для биття на грізну силу. Перемоги, отримані росіянами 1704 року поблизу Нарви і Дерпта, переконливо довели, що у шведів з’явився гідний супротивник. Влітку 1708 року армія Карла XII форсувала річку Березину та рушила до російського кордону. Розгром росіянами у битві під Лісною, шведського корпусу на чолі з генералом Левенгаптом, що мав доставити до головної армії продовольство та боєприпаси, вплинув на рішення Карла XII повернути на південь до України. До планів гетьмана Івана Мазепи ніяк не входило вторгнення шведів в Україну, що ставала тепер театром воєнних дій. Він сподівався, що вирішальний бій двох могутніх суперників станеться десь поза межами Гетьманщини. Невдоволення, що врешті штовхнуло гетьмана шукати іншого покровителя, було пов'язане з питанням захисту України. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра І. Цар, чекаючи наступу шведів, відмовив гетьману, що стало для Івана Мазепи останньою краплею. Вважаючи, що Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від поляків (основу угоди 1654 року), український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. У жовтні 1708 року він перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3000 козаків і провідних членів старшини. Українсько-шведс...